Конвенція про охорону та використання транскордонних водотокiв та мiжнародних озер

Вчинено в Хельсiнкi, 17 березня 1992 року

ПРЕАМБУЛА

Сторони цiєї Конвенцiї

усвiдомлюючи, що охорона та використання транскордонних водотокiв та мiжнародних озер є важливими та невiдкладними завданнями, ефективне вирiшення яких може бути забезпечене лише шляхом тiсного спiвробiтництва,

висловлюючи занепокоєння з приводу iснування та загрози негативних наслiдкiв в короткотривалiй та довготривалiй перспективi змiн стану транскордонних водотокiв та мiжнародних озер для навколишнього середовища, економiки та добробуту країн-членiв Європейської економiчної комiсiї (ЄЕК),

пiдкреслюючи необхiднiсть змiцнення нацiональних та мiжнародних заходiв щодо попередження, обмеження та скорочення викидiв шкiдливих речовин у водне середовище та щодо зменшення евтрофiкацiї та пiдкислення, а також забруднення морського середовища, особливо в прибережних морських районах, з джерел, розташованих на сушi,

вiтаючи зусилля, прикладенi на даний час урядами держав-членiв ЄЕК по змiцненню спiвробiтництва на двостороннiй та багатостороннiй основi з метою попередження, обмеження i скорочення транскордонного забруднення, стiйкого управлiння водними ресурсами, їх збереження та охорони оточуючого середовища,

посилаючись на вiдповiднi положення та принципи Декларацiї Стокгольмської конференцiї з проблем навколишнього середовища, Заключного акту Наради з питань безпеки та спiвробiтництва в Європi (НБСЄ), Заключних документiв Мадрiдської та Вiденської зустрiчi представникiв держав-учасниць НБСЄ та Регiональної стратегiї охорони навколишнього середовища та рацiонального використання природних ресурсiв в країнах-членах ЄЕК на перiод до 2000 року й надалi,

усвiдомлюючи роль, яку вiдiграє Європейська економiчна комiсiя Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у сприяннi мiжнародному спiвробiтництву щодо запобiгання, обмеження та скорочення забруднення транскордонних вод та їх збалансованого використання, та у зв'язку з цим нагадуючи про Декларацiю ЄЕК про полiтику в галузi запобiгання та боротьби з забрудненням водних ресурсiв, в тому числi й транскордонних; Декларацiю ЄЕК про полiтику в галузi рацiонального використання водних ресурсiв; Принципи спiвробiтництва в галузi транскордонних вод ЄЕК; Хартiю рацiонального використання пiдземних вод ЄЕК; та Кодекс поведiнки при аварiйному забрудненнi транскордонних внутрiшнiх вод,

посилаючись на рiшення I(42) та I(44), прийнятi Європейською економiчною комiсiєю вiдповiдно на її сорок другiй та сорок четвертiй сесiях, та пiдсумки Наради представникiв держав-учасниць НБСЄ з питань захисту навколишнього середовища (Софiя, Болгарiя, 16 жовтня - 3 листопада 1989 року),

пiдкреслюючи, що спiвробiтництво мiж країнами-членами в галузi охорони та використання транскордонних вод повинно в першу чергу реалiзуватися шляхом розробки угод мiж прибережними державами, якi межують з одними й тими ж водами, особливо в тих випадках, коли такi угоди ще не досягнутi,

погодились на наступне:

Стаття 1 Визначення

Для цiлей цiєї Конвенцiї

1. "Транскордоннi води" означають будь-якi поверхневi або пiдземнi води, якi позначають, перетинають кордони мiж двома й бiльше державами або розташованi на таких кордонах; в тих випадках, коли транскордоннi води впадають безпосередньо в море, межi таких транскордонних вод обмежуються прямою лiнiєю, яка перетинає їх гирло мiж двома точками, що розташованi на лiнiї малої води на їхнiх берегах.

2. "Транскордонний вплив" означає будь-якi значнi шкiдливi наслiдки, що виникають в результатi змiни стану транскордонних вод, якi спричинюються дiяльнiстю людини, фiзичне джерело якої повнiстю або частково розташоване в районi, що перебуває пiд юрисдикцiєю тiєї чи iншої Сторони, для навколишнього середовища в районi, що перебуває пiд юрисдикцiєю iншої Сторони. До таких наслiдкiв для навколишнього середовища входять наслiдки для здоров'я та безпеки людини, флори, фауни, грунтiв, повiтря, вод, клiмату, ландшафту та iсторичних пам'ятникiв або iнших матерiальних об'єктiв або взаємодiя цих факторiв; до їх перелiку також належать наслiдки для культурної спадщини або соцiально-економiчних умов, що виникають в результатi змiни цих факторiв.

3. "Сторона", якщо текст не вмiщує iнших вказiвок, означає Договiрну Сторону цiєї Конвенцiї.

4. "Прибережнi Сторони" означають Сторони, якi межують з одними й тими ж транскордонними водами.

5. "Спiльний орган" означає будь-яку двосторонню чи багатосторонню комiсiю або iншi вiдповiднi органiзацiйнi структури, призначенi для виконання спiвробiтництва мiж прибережними Сторонами.

6. "Шкiдливi речовини" означають речовини, якi є токсичними, канцерогенними, мутагенними, тератогенними або якi пiдлягають бiоакумуляцiї, особливо коли вони є стiйкими.

7. "Найкраща наявна технологiя" (визначення знаходиться в Додатку I до цiєї Конвенцiї).

Частина I

Положення, які стосуються всіх сторін

Стаття 2 Загальні положення

1. Сторони вживають всi вiдповiднi заходи для запобiгання, обмеження та скорочення будь-якого транскордонного впливу.

2. Сторони вживають, зокрема, всi вiдповiднi заходи:

a) для запобiгання, обмеження та скорочення забруднення вод, яке спричинює або може спричинити транскордонний вплив;

b) для забезпечення використання транскордонних вод з метою екологiчно обгрунтованого та рацiонального управлiння водними ресурсами, їх збереження та охорони навколишнього середовища;

c) для забезпечення використання транскордонних вод розумним та справедливим чином з особливим врахуванням їх транскордонного характера при виконаннi дiяльностi, яка спричинює або може спричинити транскордонний вплив;

d) для забезпечення збереження та, в разi необхiдностi, вiдновлення екосистем.

3. Заходи по запобiганню, обмеженню та скороченню забруднення вод вживаються, наскiльки це можливо, в джерелi забруднення.

4. Цi заходи нi прямо, нi опосередковано не мають спричинювати перенесення забруднення на iншi компоненти навколишнього середовища.

5. При вживаннi заходiв, згаданих в пунктах 1 i 2 цiєї Статтi, Сторони керуються наступними принципами:

a) принципом вживання запобiжних заходiв, згiдно з яким заходи по запобiганню можливого транскордонного впливу витоку шкiдливих речовин не повиннi вiдкладатися на тiй пiдставi, що науковi дослiдження не встановили в повнiй мiрi зв'язку причина-наслiдок мiж цими речовинами, з одного боку, та можливим транскордонними впливом - з iншого;

b) принципом "забруднювач платить", згiдно з яким витрати, пов'язанi з заходами по запобiганню, обмеженню та скороченню забруднення, покриваються забруднювачем;

c) управлiння водними ресурами здiйснюється таким чином, щоб потреби теперiшнього поколiння задовольнялись без шкоди для можливостi майбутнiх поколiнь задовольняти свої власнi потреби.

6. Прибережнi Сторони здiйснюють спiвробiтництво на основi рiвностi та взаємностi, зокрема, шляхом укладання двостороннiх та багатостороннiх угод з метою вироблення узгодженої полiтики, програм та стратегiй, що охоплюють вiдповiднi водозбори або їхнi частини, для забезпечення запобiгання, обмеження та скорочення транскордонного впливу та з метою охорони навколишнього середовища транскордонних вод або навколишнього середовища, що перебуває пiд впливом таких вод, в тому числi й морського середовища.

7. Застосування цiєї Конвенцiї не повинно спричинювати нi погiршення екологiчних умов, нi посилення транскордонного впливу.

8. Положення цiєї Конвенцiї не зачiпають право Сторiн iндивiдуально або сумiсно затверджувати та вживати бiльш суворi заходи, нiж тi, якi передбаченi в цiй Конвенцiї.

Стаття 3 Запобігання, обмеження та скорочення

1. Для запобiгання, обмеження та скорочення транскордонного впливу Сторони розробляють, затверджують, впроваджують вiдповiднi правовi, адмiнiстративнi, економiчнi, фiнансовi та технiчнi заходи i, по можливостi, прагнуть їх сумiсностi для забезпечення, зокрема:

a) запобiгання, обмеження та скорочення в джерелi скиду забрудникiв шляхом застосування, зокрема, маловiдходної та безвiдходної технологiї;

b) охорони транскордонних вод вiд забруднення з точкових джерел шляхом попереднього видання компетентними нацiональними органами дозволiв на скиди стiчних вод та проведення монiторинга дозволених скидiв та контролю за ними;

c) визначення граничних норм для скидiв стiчних вод, вказаних в дозволах, на основi найкращої наявної технологiї для скидiв небезпечних речовин;

d) введення бiльш строгих вимог, якi в певних випадках приводять навiть до заборони скидiв, якщо це обумовлюється необхiднiстю пiдтримання вiдповiдної якостi водного об'єкту, куди спрямовано скиди, або екосистеми;

e) застосування в крайньому випадку бiологiчного очищення або еквiвалентних процесiв по вiдношенню до комунально-побутових стiчних вод, причому поетапно, там, де це необхiдно;

f) проведення вiдповiдних заходiв, зокрема, шляхом використання найкращої наявної технологiї, з метою скорочення надходження бiогенних речовин з промисловостi та комунально-побутових джерел;

g) розробки та впровадження вiдповiдних заходiв та найкращої в екологiчному вiдношеннi практики для скорочення надходження бiогенних та небезпечних речовин з дифузних джерел, особливо в тих випадках, коли основним джерелом є сiльське господарство (керiвнi принципи для розробки найкращої в екологiчному вiдношеннi практики наведенi в додатку II до цiєї Конвенцiї);

h) застосування оцiнки впливу на навколишнє середовище та iнших методiв оцiнки;

i) заохочення збалансованого управлiння водними ресурсами, включаючи застосування екосистемного пiдходу;

j) розробки планiв дiй в надзвичайних систуацiях;

k) проведення додаткових конкретних заходiв щодо запобiгання забрудненню пiдземних вод;

l) зведення до мiнiмуму небезпеки аварiйного забруднення.

2. З цiєю метою кожна Сторона встановлює граничнi норми вмiсту забрудникiв у скидах з точкових джерел в поверхневi води на основi найкращої наявної технологiї. Норми конкретно застосовуються в окремих галузях або секторах промисловостi, якi є джерелами небезпечних речовин. Згаданi в пунктi 1 цiєї статтi вiдповiднi заходи щодо запобiгання, обмеження та скорочення надходження небезпечних речовин з точкових та дифузних джерел у води можуть, зокрема, включати повну або часткову заборону виробництва або використання таких речовин. При цьому враховуються занесенi до мiжнародних конвенцiй або правил перелiки таких галузей або секторiв промисловостi й таких небезпечних речовин, якi застосовуються в сферах дiяльностi, що охоплюються цiєю Конвенцiєю.

3. Окрiм цього, кожна Сторона визначає там, де це доцiльно, цiльовi показники якостi води й затверджує критерiї якостi води для запобiгання, обмеження та скорочення транскордонного впливу. Загальнi принципи розробки таких цiльових показникiв та критерiїв наведенi в додатку III до цiєї Конвенцiї. При необхiдностi Сторони докладають зусиль, спрямованих на оновлення цього додатку.

Стаття 4 Моніторинг

Сторони розробляють програми монiторингу транскордонних вод.

Стаття 5 Дослідження та розробки

Сторони спiвробiтничають у проведеннi дослiджень та розробок в галузi ефективних методiв запобiгання, обмеження та скорочення транскордонного впливу. З цiєю метою Сторони, враховуючи науководослiдну дiяльнiсть вiдповiдних мiжнародних форумiв, прагнуть на двостороннiй та/або багатостороннiй основi виконувати або активiзувати у випадку необхiдностi конкретнi науково-дослiднi програми, спрямованi, зокрема, на:

a) розробку методiв оцiнки токсичностi небезпечних речовин та шкоди забрудникiв;

b) пiдвищення рiвня знань про присутнiсть, поширення та вплив на навколишнє середовище забрудникiв та вiдповiдних процесiв;

c) розробку та застосування екологiчно обгрунтованих технологiй, методiв виробництва та структур споживання;

d) поетапне припинення виробництва й застосування та/або замiну речовин, якi можуть спричинювати транскордонний вплив;

e) розробку екологiчно обгрунтованих методiв вилучення небезпечних речовин;

f) розробку спецiальних методiв покращання стану транскордонних вод;

g) розробку екологiчно обгрунтованих методiв будiвництва водогосподарських об'єктiв та способiв регулювання водного режиму;

h) фiзичну та фiнансову оцiнку збиткiв, якi виникли в результатi транскордонного впливу.

Обмiн результатами науково-дослiдних програм виконується мiж Сторонами у вiдповiдностi з статтею 6 цiєї Конвенцiї.

Стаття 6 Обмін інформацією

Сторони в максимально короткi термiни забезпечують найбiльш широкий обмiн iнформацiєю з питань, що стосуються положень цiєї Конвенцiї.

Стаття 7 Відповідальність

Сторони надають пiдтримку вiдповiдним мiжнародним зусиллям по виробленню норм, критерiїв та процедур в галузi вiдповiдальностi.

Стаття 8 Захист інформації

Положення цiєї Конвенцiї не зачiпають прав чи зобов'язань Сторiн захищати у вiдповiдностi з їх нацiональними правовими системами та застосоваими наднацiональними правилами iнформацiю, що має вiдношення до виробничої та комерцiйної таємницi, в тому числi й iнтелектуальну власнiсть, або до iнтересiв нацiональної безпеки.

Частина II

Положення, які стосуються прибережних сторін

Стаття 9 Двостороннє та багатостороннє співробітництво

1. Прибережнi Сторони на основi рiвностi та взаємностi укладають двостороннi та багатостороннi угоди та iншi домовленостi в тих випадках, якщо такi ще не iснують, або вносять змiни в iснуючi угоди та домовленостi там, де в цьому є потреба, з метою усунення протирiч з основними принципами цiєї Конвенцiї, з тим щоб визначити свої взаємовiдносини та поведiнку в галузi запобiгання, обмеження та скорочення транскордонного впливу.

Прибережнi Сторони конкретно встановлюють межi водозбору або його частини (частин), по вiдношенню до яких виконується спiвробiтництво.

Цi угоди та домовленостi мiстять вiдповiднi питання, що охоплюються цiєю Конвенцiєю, а також будь-якi iншi питання, стосовно яких прибережнi Сторони вважатимуть за необхiдне спiвробiтничати.

2. Вказанi в пунктi 1 цiєї статтi угоди та домовленостi повиннi передбачати створення спiльних органiв. Завдання цих спiльних органiв полягають, зокрема, та без шкоди вiдповiдним iснуючим угодам та домовленостям, в тому, щоб:

a) збирати, узагальнювати та оцiнювати данi з метою визначення джерел забруднення, якi можуть спричинювати транскордонний вплив;

b) розробляти спiльнi програми монiторинга якiсних та кiлькiсних показникiв вод;

с) складати реєстри та обмiнюватися iнформацiєю про джерела забруднення, вказанi в пунктi 2 а) цiєї статтi;

d) розробляти граничнi норми для скидiв стiчних вод та оцiнювати ефективнiсть програм по боротьбi з забрудненням;

e) розробляти єдинi цiльовi показники якостi води з урахуванням положень пункта 3 статтi 3 цiєї Конвенцiї та пропозицiї щодо вiдповiдних заходiв стосовно пiдтримання та, в разi необхiдностi, покращення iснуючої якостi води;

f) розробляти програми узгоджених дiй щодо зниження навантаження забруднення як з точкових джерел (наприклад, комунальнопобутових та промислових джерел), так i з дифузних джерел (особливо сiльськогосподарських);

g) встановлювати процедури сповiщення та сигналiзацiї;

h) бути форумом для обмiну iнформацiєю щодо iснуючих та запланованих видiв використання вод та вiдповiдних установок, якi можуть спричинювати транскордонний вплив; i) сприяти спiвробiтництву та обмiну iнформацiєю щодо найкращих наявних технологiй у вiдповiдностi з положеннями статтi 13 цiєї Конвенцiї, а також сприяти спiвробiтництву в галузi науково-дослiдних програм;

j) брати участь у здiйсненнi оцiнки впливу на навколишнє середовище по вiдношенню до транскордонних вод на основi вiдповiдних мiжнародних норм.

3. В тих випадках, коли приморська держава, яка є Стороною цiєї Конвенцiї, безпосередньо й суттєво пiдпадає пiд транскордонний вплив, прибережнi Сторони можуть, якщо всi вони на це погоджуються, запропонувати цiй прибережнiй державi взяти участь вiдповiдним чином в дiяльностi багатостороннiх спiльних органiв, заснованих Сторонами, що є прибережними до таких транскордонних вод.

4. Спiльнi органи, передбаченi цiєю Конвенцiєю, пропонують спiльним органам, якi заснованi прибережними державами для захисту морського середовища, що безпосередньо пiдпадає пiд транскордонний вплив, спiвробiтничати з метою узгодження їх роботи та запобiгання, обмеження та скорочення транскордонного впливу. У тих випадках, коли в рамках одного водозбору iснує два чи бiльше спiльних органи, вони прагнуть скоординувати свою дiяльнiсть, з тим щоб сприяти змiцненню заходiв щодо запобiгання, обмеження та скорочення транскордонного впливу в рамках цього водозбору.

Стаття 10 Консультації

Консультацiї проводяться мiж прибережними Сторонами на основi взаємностi, доброї волi та добросусiдства на прохання будь-якої такої Сторони. Мета таких консультацiй полягає в розвитку спiвробiтництва з питань, якi охоплюються положеннями цiєї Конвенцiї. Будь-якi такi консультацiї проводяться з допомогою створеного у вiдповiдностi зi статтею 9 цiєї Конвенцiї спiльного органу в тих випадках, якщо вiн iснує.

Стаття 11 Спільні моніторинг та оцінка

1. В рамках загального спiвробiтництва, згаданого в статтi 9 цiєї Конвенцiї, або конкретних домовленостей прибережнi Сторони розробляють та впроваджують спiльнi програми монiторингу стану транскордонних вод, в тому числi й паводкiв та льодових заторiв, а також транскордонного впливу.

2. Прибережнi Сторони узгоджують параметри забруднення та перелiки забрудникiв, за скидами та концентрацiєю яких виконується регулярне спостереження та контроль.

3. Прибережнi Сторони проводять через регулярнi промiжки часу спiльно або у взаємнiй координацiї оцiнку стану транскордонних вод, а також ефективностi заходiв, що вживаються для запобiгання, обмеження та скорочення транскордонного впливу. Результати цих оцiнок доводяться до вiдома громадськостi вiдповiдно до положеннь, що мiстяться в статтi 16 цiєї Конвенцiї.

4. З цiєю метою прибережнi держави узгоджують правила, що стосуються розробки та використання програм монiторингу, систем вимiрювання, приладiв, аналiтичних методiв, процедур обробки та оцiнки даних, а також методiв реєстрацiї скидiв забрудникiв.

Стаття 12 Спільні дослідження та розробки

В рамках загального спiвробiтництва, згаданого у статтi 9 цiєї Конвенцiї, або конкретних домовленостей прибережнi Сторони проводять конкретнi дослiдження та розробки в iнтересах досягнення та забезпечення дотримання цiльових показникiв та критерiїв якостi води, якi цi прибережнi Сторони вирiшили визначити й затвердити.

Стаття 13 Обмін інформацією між прибережними державами

1. Прибережнi Сторони виконують в рамках вiдповiдних угод та iнших домовленостей у вiдповiдностi зi статтею 9 цiєї Конвенцiї обмiн реально доступними даними щодо:

a) екологiчного стану транскордонних вод;

b) досвiду, накопиченого в галузi застосування та використання найкращої наявної технологiї, та результатiв дослiджень та розробок;

c) викидiв та результатiв монiторингу; d) вживаних та запланованих заходiв вiдносно запобiгання, обмеження та скорочення транскордонного впливу;

e) дозволiв та правил у вiдношеннi скидiв стiчних вод, якi видаються та встановлюються компетентними владами або вiдповiдним органом.

2. З метою узгодження граничних норм для скидiв прибережнi Сторони обмiнюються iнфоромацiєю про свої нацiональнi правила.

3. У випадку, коли до будь-якої прибережної Сторони звертається iнша прибережна Сторона з проханням про надання таких даних чи iнформацiї, якi вiдсутнi, то перша прибережна держава має вжити заходи для задоволення цього прохання, проте вона може для його виконання поставити перед Стороною, що запитує, вимогу покрити розумнi витрати, пов'язанi з отриманням та, при необхiдностi, з обробкою таких даних чи iнформацiї.

4. З метою впровадження цiєї Конвенцiї прибережнi Сторони сприяють обмiну найкращою наявною технологiєю, зокрема, шляхом розвитку: комерцiйного обмiну наявною технологiєю; прямих контактiв та спiвробiтництва в промисловостi, в тому числi й спiльних пiдприємств; обмiну iнформацiєю та досвiдом; та надання технiчної допомоги. Прибережнi Сторони виконують також спiльнi програми в галузi пiдготовки кадрiв та органiзують вiдповiднi семiнари та наради.

Стаття 14 Системи сповіщення та сигналізації

Прибережнi Сторони негайно iнформують одна одну про будьяку критичну ситуацiю, яка може стати причиною транскордонного впливу. Прибережнi Сторони створюють, при необхiдностi, та використовують скоординованi та спiльнi системи зв'язку, сповiщення та сигналiзацiї з метою отримання й передачi iнформацiї. Цi системи використовуються на основi спiльних процедур та технiчних засобiв передачi та обробки даних, що пiдлягають узгодженню мiж прибережними Сторонами. Прибережнi Сторони iнформують одна одну щодо компетентних органiв та центрiв зв'язку, призначених для цих цiлей.

Стаття 15 Взаємна допомога

1. У випадку виникнення критичної ситуацiї прибережнi Сторони надають на запит взаємну допомогу у вiдповiдностi з процедурами, встановленими згiдно з положеннями пункта 2 цiєї статтi.

2. Прибережнi Сторони розробляють та узгоджують процедури надання взаємної допомоги, яка стосується, зокрема, наступних аспектiв:

а) керiвництва, контролю, координацiї та нагляду за наданням допомоги;

b) мiсцевих засобiв та послуг, що надаються Стороною, яка звернулася з проханням про надання допомоги, в тому числi, при необхiдностi, спрощення прикордонних формальностей;

с) заходiв по запобiганню збиткiв, вiдшкодування та/або компенсацiї збиткiв Сторонi, яка надає допомогу, та/або її персоналу, а також стосовно проїзду, там де це є необхiдним, через територiї третiх Сторiн;

d) умов вiдшкодування збиткiв, пов'язаних з послугами по наданню допомоги.

Стаття 16 Iнформування громадськості

1. Прибережнi Сторони забезпечують

iнформування громадськостi про стан транскордонних вод, заходи, якi вживаються чи запланованi з метою запобiгання, обмеження та скорочення транскордонного впливу, а також про ефективнiсть цих заходiв. З цiєю метою прибережнi Сторони забезпечують надання громадськостi iнформацiї про:

a) цiльовi показники якостi води;

b) дозволи, що видаються, та умови, якi належить витримати;

c) результати вiдбору проб води та стокiв, що виконується з метою монiторингу та оцiнки, а також результати перевiрки дотримання цiльових показникiв якостi води та умов, вказаних у дозволах.

2. Прибережнi Сторони забезпечують громадськостi можливiсть безплатного ознайомлення в розумнi термiни з цiєю iнформацiєю з метою перевiрки та надають представникам громадськостi практичнi можливостi для отримання копiй такої iнформацiї у прибережних Сторiн за розумну плату.

Частина III

Організаційні та заключні положення

Стаття 17 Нарада стрін

1. Перша Нарада Сторiн скликається не пiзнiше одного року з дня набуття чинностi цiєї Конвенцiї. Надалi черговi наради скликаються один раз на три роки, або ж частiше, вiдповiдно до правил процедури. Сторони проводять позачерговi наради, якщо вони приймають рiшення про це на черговiй нарадi або якщо одна з них подає у письмовiй формi вiдповiдне прохання при умовi, що це прохання буде пiдтримане не менше, нiж однiєю третиною Сторiн протягом шести мiсяцiв з дня повiдомлення всiх Сторiн.

2. На своїх нарадах Сторони розглядають хiд виконання цiєї Конвенцiї й з цiєю метою:

а) виконують огляд полiтики та методологiчних пiдходiв Сторiн щодо охорони та використання транскордонних вод з метою подальшого покращення охорони та використання транскордоних вод;

b) обмiнюються iнформацiєю про досвiд укладання та виконання двостороннiх та багатостороннiх угод та iнших домовленостей стосовно охорони та використання транскордонних вод, учасниками яких є одна чи бiльше Сторiн;

c) звертаються, при необхiдностi, до послуг вiдповiдних органiв ЄЕК, а також iнших компетентних мiжнародних органiв та конкретних комiтетiв з усiх аспектiв, пов'язаних з досягненням цiлей цiєї Конвенцiї;

d) на своїй першiй нарадi розглядають та приймають консенсусом правила процедури своїх нарад;

e) розглядають та приймають пропозицiї щодо поправок до цiєї Конвенцiї;

f) розглядають та виконують будь-якi додатковi заходи, якi можуть бути необхiдними для досягнення цiлей даної Конвенцiї.

Стаття 18 Право голосу

1. За винятком випадкiв, передбачених в пунктi 2 цiєї статтi, кожна Сторона цiєї Конвенцiї має один голос.

2. Регiональнi органiзацiї єкономiчної iнтеграцiї використовують своє право голоса щодо питань, якi входять до їх компетенцiї, маючи число голосiв, що дорiвнює числу їх держав-членiв, якi є Сторонами цiєї Конвенцiї. Такi органiзацiї втрачають своє право голоса, якщо їх держави-члени використовують своє право голоса, й навпаки.

Стаття 19 Секретаріат

Виконавчий орган Європейської економiчної комiсiї виконує наступнi секретарськi функцiї:

а) скликає та займається пiдготовкою наради Сторiн;

b) передає Сторонам звiти та iншу iнформацiю, отриману у вiдповiдностi з положеннями цiєї Конвенцiї;

c) виконує iншi функцiї, що можуть бути визначенi Сторонами.

Стаття 20 Додатки

Додатки до цiєї Конвенцiї є її невiд'ємною частиною.

Стаття 21 Поправки до конвенції

1. Будь-яка Сторона може пропонувати поправки до цiєї Конвенцiї.

2. Пропозицiї щодо поправок до цiєї Конвенцiї розглядаються на нарадi Сторiн.

3. Текст будь-якої пропонованої поправки до цiєї Конвенцiї подається в письмовому виглядi Виконавчому секретарю Європейської економiчної комiсiї, який доводить її до вiдома всiх Сторiн не пiзнiше, нiж за дев'яносто днiв до початку наради, на якiй передбачається прийняти цю поправку.

4. Поправка до цiєї Конвенцiї приймається консенсусом представникiв Сторiн цiєї Конвенцiї, присутнiх на нарадi, й набуває чинностi для Сторiн, якi її прийняли, на дев'яностий день пiсля дати подання на зберiгання Депозитарiю двома третинами цих Сторiн їх документiв про прийняття цiєї поправки. Поправка набуває чинностi для будь-якої Сторони на дев'яностий день пiсля дати подання на зберiгання цiєю Стороною документа про прийняття поправки.

Стаття 22 Врегулювання суперечок

1. При виникненнi суперечок мiж двома чи бiльше Сторонами вiдносно тлумачення та застосування цiєї Конвенцiї вони прагнуть врегулювати суперечку шляхом переговорiв або будь-яким iншим способом, прийнятним для Сторiн, мiж якими виникла суперечка.

2. При пiдписаннi, ратифiкацiї, прийняттi, затвердженнi цiєї Конвенцiї або приєднаннi до неї або в будь-який час пiсля цього будь-яка Сторона може в письмовiй формi заявити Депозитарiю про те, що стосовно до суперечки, не врегульованої у вiдповiдностi з пунктом 1 цiєї статтi, вона приймає один або обидва з таких способiв врегулювання суперечок, обов'язкових для будь-якої Сторони, яка приймає на себе таке ж зобов'язання:

а) передача суперечки в Мiжнародний Суд;

b) арбiтраж у вiдповiдностi з процедурою, викладеною в додатку IV.

3. Якщо Сторони, мiж якими виникла суперечка, прийняли обидва способи врегулювання суперечок, згаданi в пунктi 2 цiєї статтi, суперечка може бути передана лише в Мiжнародний Суд, якщо Сторони не домовляться про iнше.

Стаття 23 Підписання

Ця Конвенцiя вiдкрита для пiдписання в Хельсiнки з 17 по 18 березня 1992 року включно й потiм в Центральних установах Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у Нью-Йорку до 18 вересня 1992 року державами-членами Європейської економiчної комiсiї, а також державами, якi мають консультативний статус при Європейськiй економiчнiй комiсiї у вiдповiдностi з пунктом 8 резолюцiї 36 (IV) Економiчної та Соцiальної Ради вiд 28 березня 1947 року, а також регiональними органiзацiями економiчної iнтеграцiї, створеними суверенними державами - членами Європейської економiчної комiсiї, яким їх держави-члени передали повноваження щодо питань, якi регулюються цiєю Конвенцiєю, в тому числi й повноваження укладати угоди, що стосуються цих питань.

Стаття 24 Депозитарій

Депозитарiєм цiєї Конвенцiї виступає Генеральний секретар Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

Стаття 25 Ратифікація, прийняття, затвердження та приєднання

1. Ця Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або затвердженню державами та регiональними органiзацiями економiчної iнтеграцiї, якi її пiдписали.

2. Ця Конвенцiя вiдкрита для приєднання для держав та органiзацiй, згаданих в статтi 23.

3. Будь-яка згадана в статтi 23 органiзацiя, яка стає Стороною цiєї Конвенцiї при тому, що жодна з держав-членiв цiєї органiзацiї не є Стороною цiєї Конвенцiї, буде пов'язана зобов'язаннями щодо цiєї Конвенцiї.

У випадку, коли одна або кiлька держав-членiв цiєї органiзацiї є Сторонами цiєї Конвенцiї, ця органiзацiя та її держави-члени приймають рiшення стосовно їх вiдповiдних обов'язкiв по виконанню своїх зобов'язань щодо цiєї Конвенцiї. В таких випадках ця органiзацiя та її державичлени не можуть одночасно користуватися правами, передбаченими в цiй Конвенцiї.

4. В своїх документах про ратифiкацiю, прийняття, затвердження або приєднання регiональнi органiзацiї економiчної iнтеграцiї, згаданi в статтi 23, заявляють про межi своєї компетенцiї стосовно питань, якi регулюються цiєю Конвенцiєю. Цi органiзацiї також iнформують Депозитарiя про будь-якi iстотнi змiни своєї компетенцiї.

Стаття 26 Набуття чинності

1. Ця Конвенцiя набуває чинностi на дев'яностий день пiсля подання на зберiгання шiстнадцятого документу про ратифiкацiю, прийняття, затвердження або приєднання.

2. Для цiлей пункта 1 цiєї статтi будь-який документ, який передається на зберiгання регiональною органiзацiєю економiчної iнтеграцiї, не розглядається як додатковий до документiв, якi передаються на зберiгання державами-членами такої органiзацiї.

3. Для кожної держави або органiзацiї, згаданих в пунктi 23, якi ратифiкують, приймають або затверджують цю Конвенцiю або приєднуються до неї пiсля подання на зберiгання шiстнадцятого документа про ратифiкацiю, прийняття, затвердження або приєднання, Конвенцiя набуває чинностi на дев'яностий день пiсля подання на зберiгання такою державою чи органiзацiєю свого документа про ратифiкацiю, прийняття, затвердження або приєднання.

Стаття 27 Вихід

В будь-який час через три роки з дня набуття чинностi даної Конвенцiї для будь-якої Сторони ця Сторона може вийти з Конвенцiї шляхом направлення письмового повiдомлення Депозитарiю. Будь-який такий вихiд набуває чинностi на дев'яностий день пiсля дати отримання повiдомлення про це Депозитарiєм.

Стаття 28 Автентичні тексти

Оригiнал цiєї Конвенцiї, англiйський, росiйський та французький тексти якої є однаково автентичними, передається на зберiгання Генеральному секретарю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй.

Свідченням чого належним чином на те вповноваженi пiдписали цю Ковенцiю.

Вчинено в Хельсiнки сiмнадцятого березня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто другого року.

ДОДАТКИ

Додаток I Визначення терміна "Найкраща наявна технологія"

1. Термiн "найкраща наявна технологiя" означає останнi досягнення в розробцi процесiв, установок та експлуатацiйних методiв, якi довели практичну придатнiсть як конкретного заходу для обмеження скидiв, викидiв та вiдходiв. При визначеннi того, чи є процеси, установки та експлуатацiйнi методи найкращою наявною технологiєю загалом або у кожному конкретному випадку, особливо враховуються:

a) порiвняльнi процеси, установки або експлуатацiйнi методи, успiшно випробуванi останнiм часом;

b) технiчний прогрес та змiни в наукових знаннях та розумiннi проблем;

c) можливiсть застосування такої технологiї з економiчної точки зору;

d) часовi обмеження для встановлення обладнання як на нових, так i на iснуючих пiдприємствах;

e) характер та обсяги вiдповiдних скидiв та стокiв;

f) маловiдходна та безвiдходна технологiя.

2. Таким чином, "найкраща наявна технологiя" для конкретного процесу з часом буде змiнюватися пiд впливом технiчного прогресу, економiчних та соцiальних факторiв, а також при змiнах в наукових знаннях та розумiннi проблем.

Додаток II Керівні принципи для розробки найкращої в екологічному відношенні практики

1. При виборi в конкретних випадках найбiльш вдалого поєднання заходiв, яке може бути найкращою в екологiчному вiдношеннi практикою, слiд враховувати наступнi заходи, перерахованi в порядку зростання їх значення:

а) поширення iнформацiї та знань серед громадськостi та користувачiв стосовно екологiчних наслiдкiв вибору конкретних видiв дiяльностi або продуктiв, їх використання та остаточного вилучення;

b) розробка та застосування кодексiв належної екологiчної практики, якi охоплюють всi аспекти життєвого циклу продукту;

c) маркування, яке iнформує користувачiв про небезпеку для навколишнього середовища, пов'язану з продуктом, його використанням та остаточним вилученням;

d) системи збирання та вилучення, доступнi для громадськостi;

e) рециркуляцiя, рекуперацiя та повторне використання;

f) застосування економiчних важелiв стосовно дiяльностi, продуктiв або груп продуктiв;

g) система видання лiцензiй, яка передбачає низку обмежень або заборону.

2. При визначеннi того, яке поєднання заходiв становить найкращу в екологiчному вiдношеннi практику, в цiлому та в кожному окремому випадку, варто особливо враховувати:

a) небезпечнiсть для навколишнього середовища:

і) продукту;

ii) виробництва продукту;

iii) використання продукту;

iv) остаточного вилучення продукту;

b) можливiсть замiни процесами та речовинами, якi менше забруднюють;

c) масштаби використання;

d) потенцiйнi екологiчнi переваги або недолiки альтернативних матерiалiв або дiяльностi;

e) прогрес та змiни в наукових знаннях та розумiннi проблем;

f) часовi обмеження для виконання;

g) соцiальнi та економiчнi наслiдки.

3. Таким чином, найкраща в екологiчному вiдношеннi практика для конкретного джерела буде з часом змiнюватися пiд впливом технiчного прогресу, економiчних та соцiальних факторiв, а також внаслiдок змiн в наукових знаннях та розумiннi проблем.

Додаток III Керівні принципи розробки цільових показників та критеріїв якості води

Цiльовi показники та критерiї якостi води:

a) враховують мету пiдтримки та, у випадку необхiдностi, покращення iснуючої якостi води;

b) спрямованi на скорочення середнiх навантажень забруднення (особливо небезпечними речовинами) до визначеного рiвня в межах визначеного промiжку часу;

c) враховують конкретнi вимоги щодо якостi води (сира вода для пиття, зрошення тощо);

d) враховують конкретнi вимоги по вiдношенню до чутливих вод i таких, що перебувають пiд особливою охороною та їх навколишнього середовища, наприклад, озер та запасiв пiдземних вод;

e) встановлюються на основi застосування методiв екологiчної класифiкацiї та хiмiчних iндексiв з метою перевiрки в середньотривалому та довготривалому планi положення з пiдтримкою та покращенням якостi води;

f) враховують ступiнь досягнення цiльових показникiв, а також додатковi захиснi заходи, що грунтуються на граничних нормах вмiсту забруднень у скидах та якi можуть бути необхiднi в окремих випадках.

Додаток IV Арбітраж

1. У випадку передачi будь-якої суперечки на арбiтражний розгляд у вiдповiдностi з пунктом 2 статтi 22 цiєї Конвенцiї Сторона або Сторони повiдомляють секретарiат про предмет арбiтражного розгляду та вказують, зокрема, статтi цiєї Конвенцiї, вiдносно тлумачення та застосування яких виникла суперечка. Секретарiат передає отриману iнформацiю всiм Сторонам цiєї Конвенцiї.

2. Арбiтражний суд складається з трьох членiв. Як сторона-позивач чи сторони-позивачi, так й iнша сторона чи сторони, якi беруть участь у суперечцi, призначають по одному арбiтру, та обидва призначених таким чином арбiтрiв завзаємною згодою призначають третього арбiтра, який виконуватиме функцiю голови арбiтражного суду. Останнiй не може бути громадянином однiєї зi сторiн суперечки й не може мати мiсцем свого звичайного проживання територiю однiєї з цих сторiн, не може знаходитися у них на службi або мати будь-яке вiдношення до цiєї справи.

3. Якщо пiсля двох мiсяцiв з моменту призначення другого арбiтра не призначений голова арбiтражного суду, то на прохання будь-якої iз сторiн суперечки Виконавчий секретар Європейської економiчної комiсiї призначає його протягом наступних двох мiсяцiв.

5. Арбiтражний суд виносить своє рiшення у вiдповiдностi з мiжнародним правом та положеннями цiєї Конвенцiї.

6. Будь-який арбiтражний суд, який створюється у вiдповiдностi з положеннями цього додатку, розробляє свої власнi правила процедури.

7. Рiшення арбiтражного суду як щодо процедурних питань, так i щодо питань по сутi приймаються бiльшiстю голосiв його членiв.

8. Суд може вживати всi належнi заходи для вияснення фактiв.

9. Сторони суперечки надають сприяння роботi арбiтражного суду та, зокрема, використовуючи всi наявнi в розпорядженнi засоби:

а) надають йому всi вiдповiднi документи, умови та iнформацiю;

b) при необхiдностi надають йому можливiсть викликати свiдкiв або експертiв та заслуховувати їх свiдчення.

10. Сторони й члени арбiтражного суду дотримуються конфiденцiйностi будь-якої iнформацiї, яка отримана в конфiденцiйному порядку пiд час розгляду в арбiтражному судi.

11. Арбiтражний суд може на прохання однiєї зi сторiн рекомендувати вжити тимчасовi заходи захисту.

12. Якщо одна iз сторiн суперечки не з'являєтья в арбiтражний суд або не бере участi в розглядi своєї справи, iнша сторона може просити суд продовжити розгляд й винести своє заключне рiшення. Вiдсутнiсть однiєї зi сторiн в судi або неучасть однiєї зi сторiн в розглядi справи не є перепоною для розгляду.

13. Арбiтражний суд може розглядати зустрiчнi позови, якi виникають безпосередньо iз сутi суперечки, й виносити щодо них рiшення.

14. Якщо тiльки арбiтражний суд не прийме iншого рiшення, виходячи з конкретних умов справи, судовi витрати, в тому числi й щодо оплати послуг членiв суду, сторони суперечки роздiляють мiж собою порiвну. Суд реєструє всi свої витрати й подає сторонам остаточний звiт про цi витрати.

15. Будь-яка Сторона цiєї Конвенцiї, яка вбачає в предметi суперечки iнтерес правового характера й яку може стосуватися рiшення щодо цiєї справи, має право взяти участь у розглядi за згодою суду.

16. Арбiтражний суд виносить своє рiшення протягом п'яти мiсяцiв пiсля дати свого заснування, якщо тiльки вiн не вважатиме за потрiбне продовжити цей термiн на перiод, що не перевершує п'ять мiсяцiв.

17. Рiшення арбiтражного суду супроводжується поясненням причин. Рiшення його є остаточним та обов'язковим для всiх сторiн суперечки. Арбiтражний суд повiдомляє своє рiшення сторонам суперечки та секретарiату. Секретарiат направляє отриману iнформацiю всiм Сторонам цiєї Конвенцiї.

18. Будь-яка суперечка, яка може виникнути мiж сторонами стосовно тлумачення або виконання рiшень суду, може бути передана будь-якою стороною в арбiтражний суд, який винiс це рiшення, або - при неможливостi скористатися послугами останнього - в iнший суд, який створюється з цiєю метою таким же чином, як i перший.

{ Джерело тексту - http://zakon1.rada.gov.ua }